На початку 1970-х років Москва розв’язала масові репресії проти українських правозахисників, борців за вільну демократичну Україну, представників свідомої української інтелігенції. 12 – 14 січня 1972 року КГБ УРСР розпочав «операцію «Блок», заарештувавши велику групу українських дисидентів. Серед них найвідоміші й знакові постаті – поет і перекладач Василь Стус, публіцист i літературний критик В’ячеслав Чорновіл, мислитель і філософ Євген Сверстюк, літературознавець і мовознавець Іван Світличний, правозахисник і релігійний діяч Іван Гель, письменниця і поетеса Ірина Стасів-Калинець, математик i публіцист Леонід Плющ, лікар і громадський діяч Микола Плахотнюк, правозахисник і публіцист Зіновій Антонюк, мистець-реставратор та інженер-механік Олесь Сергієнко, поет-шістдесятник Іван Коваленко, журналіст і письменник Михайло Осадчий, митець-килимар Стефанія Шабатура, громадський діяч, в’язень польських тюрем і радянських таборів Данило Шумук.
Безпосереднім приводом для арештів стало затримання на станції Чоп 4 січня 1972 громадянина Бельгії, члена «Спілки української молоді» Ярослава Добоша: він намагався вивезти за кордон фотокопію «Словника рим української мови» Святослава Караванського, тоді ще політв’язня. Перед тим Добош у Києві зустрічався з Іваном Світличним та іншими шістьдесятниками.
Ярослав Добош, студент Лювенського католицького університету, член Спілки української молоді, який вивозив заборонений самвидав, став уособленням безпосереднього зв’язку руху опору в Україні із закордонними націоналістичними центрами. Тепер радянська пропаганда змогла представити дисидентів як “націоналістичних наймитів” і “запроданців капіталістичного Заходу”.
Після затримання, під час “бесіди” з органами безпеки, Добош визнав, що намагався в Україні отримати інформацію про заарештованих представників інтелігенції та вивезти книгу Караванського для друку за кордоном. Добош заявив, що “протестує проти арештів Мороза, Караванського та інших письменників і наукових співробітників, які боролися за українську мову і культуру”. Затримання на кордоні дало КДБ необхідну ланку для подальшого розгортання власної політичної гри. Підготувавши ідеологічну платформу та зібравши від липня 1971 року (початку операції “Блок”) вдосталь інформації, чекісти перейшли до активних дій — масових арештів дисидентів. Хвиля репресій 1972 року мала поставити остаточну крапку в існуванні руху опору в Україні, тому була особливо масштабною, а вироки засудженим — особливо жорстокими.
Загалом у 1972 році в Україні було заарештовано близько 100 осіб, понад 80 із них було засуджено за антирадянську діяльність.
Джерела:
https://www.armyfm.com.ua/sprava-blok.-kdb-proti-ukrainskih-disidentiv/