Президент Петро Порошенко зробив гучну заяву – за 26 років незалежності Україна як ніколи близька до створення власної єдиної автокефальної помісної церкви, а Верховна Рада підтримала його звернення до Вселенського патріарха Варфоломія про надання томосу про автокефалію православної церкви в Україні. Чому це важливо і що означає? Пояснюємо
Вселенський патріарх Варфоломій надасть Україні томос про автокефалію вже в цьому році. Принаймні, саме так вважає предстоятель УПЦ КП Філарет.
“Була створена спеціальна комісія з трьох митрополитів Константинопольського патріархату, які і об’їжджають усі помісні церкви. Важливо розуміти: вони не просять згоди на надання томосу, а просто інформують про відповідний намір Константинополя. Адже відомо: Вселенський патріарх і сам може надати томос, без попередньої згоди на те інших православних церков”, – заявив він в інтерв’ю LB.ua.
Говорячи про терміни, Філарет зазначив, що оголошення рішення “трохи затягується” через те, що делегація поки ще не об’їхала всі помісні церкви.
“Згідно з інформацією, яка зараз у нас є, томос буде надано вже в цьому році. Коли саме – через місяць або восени – конкретики немає, але точно цього року”, – запевняє Філарет.
Як відомо, активний процес щодо томосу почався в квітні цього року. Верховна Рада ухвалила проект постанови про підтримку звернення президента України до Вселенського патріарха Варфоломія про надання томосу про автокефалію православної церкви в Україні.
“Після того, як ви проголосуєте, я зможу повідомити сьогодні ж Його Святість Варфоломія, що ми в основному виконали свою частину того, про що ми говорили і про що ми домовилися 9 квітня. І нехай потужний голос мільйонів православних українців, єпископів і мирян, позицією влади, позицією парламенту, позицією президента почують Вселенський патріарх і Синод”, – сказав Порошенко.
Він зазначив, що лист-звернення якомога швидше направить у Стамбул.
За кілька днів до голосування президент Петро Порошенко зробив гучну заяву – за 26 років незалежності Україна як ніколи близька до створення власної єдиної автокефальної помісної церкви.
За його словами, про це свідчить не тільки позиція Вселенського патріарха Варфоломія І, який, як відомо, не перший рік підтримує об’єднання українських церков – сьогодні є абсолютно всі необхідні ключові елементи.
“Перше – це звернення церковних ієрархій… Після моєї зустрічі з патріархом (Київським, – ред.) Філаретом всі єпископи Української православної церкви Київського патріархату поставили свої підписи, засвідчили їх у зверненні до Вселенського патріарха щодо надання томосу новій Українській православній автокефальній церкві. Всі до єдиного. У мене також відбулася зустріч з Його Блаженством митрополитом Макарієм, головою Української автокефальної православної церкви. І сьогодні вранці я був проінформований про результати Архієрейського собору української автокефальної православної церкви з дуже приємною новиною – усі без виключення архієпископи УАПЦ підписали звернення до Вселенського патріарха і звернення до президента. За 26 років це перший документ, який об’єднав усі ієрархії цих церков”, – наголосив Порошенко у ході зустрічі з головами парламентських фракцій, яку транслював телеканал “112 Україна“.
Друге: сам президент також має намір звернутися до Вселенського патріарха Варфоломія І з закликом видати томос щодо автокефалії православної церкви в Україні і Верховна Рада його в цьому починанні підтримала.
Третє: представники УПЦ КП та УАПЦ сподіваються, що і серед єпископату УПЦ (Московського патріархату) є відповідальні єрархи, які дійсно турбуються про майбутнє православ’я в Україні та підтримають зусилля щодо канонічного визнання Вселенським Патріархом української церковної незалежності.
Чому ж створення власної єдиної помісної церкви вкрай важливе для України і що це взагалі таке?! Пояснюємо.
Що означає термін “помісна церква” у православ’ї
Помісна церква у православ’ї – незалежна (автокефальна) церква зі своєю організацією та структурою (термін “помісний” походить від “помістя”, що значить “земельне володіння”).
Тобто помісна церква – це незалежна самоврядна церква на певній території. Як правило, помісна церква є одночасно і національною церквою, кордони юрисдикції якої збігаються з кордонами національної держави.
Загалом у світі є близько двох десятків автокефальних православних церков: російська, грецька, румунська, болгарська, грузинська, польська, тощо. Усі вони взаємодіють між собою та часом приймають спільні рішення.
Ще стільки ж церков мають статус самочинних автокефалій, тобто по факту вони існують, однак на міжнародній канонічній арені не мають права голосу.
Поряд з цим виділяються також так звані автономні православні церкви, що знаходяться в підпорядкуванні будь-якої автокефальної церкви (наприклад, Синайська церква залежна від Єрусалимської), та інші де-факто незалежні церкви, які виникли в XVII-XXI століттях (приміром Древлеправославна поморська церква), але також не визнаються більшістю канонізованих церков.
Варто зауважити, що у православ’ї немає єдиного церковного центру, як, наприклад, Ватикан у позбавленій національних рис вселенській католицькій церкві. Святіший патріарх, архієпископ Константинопольський, на відміну від Папи Римського, має титул Вселенського патріарха суто номінально і є лише першим серед рівних. Цей титул є свого роду даниною поваги інших православних патріархій до “материнського” центру православ’я.
Яка ситуація з православними церквами в Україні
В Україні існують три православні церкви, які виникли під час розколів на початку 90-х років: Українська православна церква Московського патріархату, Українська православна церква Київського патріархату та найменша – Українська автокефальна православна церква.
Так, УАПЦ вважає себе наступницею української церкви, яка виникла в 20-х роках й була знищена радянською владою. В 1990 році вона формально відродилась, а в 1995 році до неї долучились три потужні галицькі єпархії УПЦ КП.
У свою чергу, УПЦ КП утворилась після 1992 року, коли значна частина єпископів відділилась від орієнтованої на Москву УПЦ МП. Тоді з посади керівника ще єдиної потужної української православної церкви змістили Філарета, поставивши на його місце Володимира.
Втім, єдність новоутворення не була стабільною – в 1995 році його керівником став вже згаданий Філарет, після чого Львівська, Івано-Франківська та Тернопільська єпархії відкололись у знак протесту проти цього обрання і перейшли до УАПЦ.
Іншими словами, через організаційні протиріччя за 26 років незалежності у нашій державі так і не було сформовано єдиної української помісної православної церкви, яку б визнавали на міжнародній конфесійній мапі.
УПЦ МП фактично підпорядковується Російській автокефальній церкві, УПЦ КП – вважається самочинною автокефалією, УАПЦ попри назву є самостійною конфесійною одиницею де-факто.
Зауважимо, що УПЦ МП вважає інші українські церкви “розкольними”, але це означення суперечливе, оскільки всі вони сповідують віру в єдиного Христа, визнають один Символ віри, правила і вчення святих отців, а їхнє розділення є адміністративним.
Чому створення єдиної української помісної православної церкви важливе
Під єдиною українською помісною православною церквою розуміють церкву українського народу, кордони юрисдикції якої співпадають з державними кордонами.
Як правило, виникнення самостійної держави якогось православного народу майже відразу спричиняло і створення його помісної церкви. Тобто помісна церква є ще одним гарантом незалежності країни. Та у випадку України так не сталося – вона залишилася на конфесійному рівні пов’язаною з Російською Федерацією і наразі продовжує працювати на авторитет та імідж Росії у релігійному світі.
Та не лише це. Якщо раніше обурення викликало те, що українці у власній державі не можуть звертатися до Бога рідною мовою чи придбати церковну літературу українською мовою, що є їхнім невід’ємним правом за православними церковними канонами та відповідно до загальнолюдської моралі, через церкву зазнають денаціоналізації, асиміляції та ідеологічного зомбування, то зараз, коли Росія визнана державою-агресором, зв’язки з нею на конфесійному рівні є абсолютним нонсенсом.
З кожним роком все більше українців виступають за єдину помісну церкву у країні.
Що потрібно для створення єдиної української помісної церкви
Загальновизнаним є факт, що канони Православної Церкви не дають прямого визначення способу проголошення автокефалії тієї чи іншої Церкви, тому справа у традиції.
Так, автокефальною може бути лише та Церква, яка доросла до самостійного буття, має внутрішні можливості існувати незалежно від іншої церковної влади. Для цього потрібна наявність щонайменше трьох єпископів, два з яких, в разі смерті одного з ієрархів, можуть поставити його наступника.
Автокефальною може бути лише та Церква, яка має достатню кількість пастирів і пастви для того, щоб її служіння звершувалося нормально.
Ще одним фактором для проголошення автокефалії є політична незалежність народу, серед якого відповідна Церква несе своє служіння.
Під час прийняття рішення про автокефалію береться до уваги думка державної влади відповідної країни.
Визначним фактором проголошення автокефалії є спільна воля єпископату, духовенства і мирян відповідної Церкви, виражена через постанову Помісного Собору.
Після прийняття соборного рішення про автокефалію воно проходить процес визнання з боку Матері-Церкви та інших помісних православних Церков. Підкреслимо той факт, що на основі канонічних правил та історичного досвіду Христової Церкви автокефалія не надається, а визнається іншими Помісними Церквами.
Право проголошення автокефалії, за наявності належних умов і підстав, однією з яких є відповідна державно-адміністративна незалежність, належить Собору Церкви, яка проголошує свою автокефалію, а право першою визнати цю автокефалію належить Матері-Церкві.
Іншими словами, Україна має підтримку Вселенського патріарха, порозуміння між українськими православними церквами і наміри президента. Не вистачає лише впевненості в тому, що всі помісні церкви, зокрема Російська православна церква, визнають її незалежність. Саме через незгоду останньої питання “української помісної церкви” розтягнулося на десятиліття.