З 13 по 20 серпня у наших краях відбувався Міжнародний освітній табір, головною темою якого була побудова човнів вікінгів під керівництвом професійних майстрів-теслярів з Німеччини та Данії. Організатори – «AlteSchulee.V.» (м. Буххольц, Німеччина), «RoskildeVikingMuseum» (м. Роскилле, Данія) та «Німецько-Українська асоціація з молодіжної роботи» (DUGA e.V).
Табір проходив у рамках великої міжнародної програми паралельно усією Європою – загальна назва EWOCA (EuropeanWorkcamps). У цей час одночасно працює близько 12-ти таборів у різних місцях і в кожному з них співорганізаторами є три країни – тобто усього 36 молодіжних організацій з найрізноманітнішою географією від Данії до Туреччини.
У рамках цього проекту молодіжні табори організовуються по черзі в кожній із країн-партнерів. Беручи участь у щоденній волонтерської практиці, молодь із різних країн краще розуміє сильні сторони один одного і отримує необхідні лідерські навички та вміння працювати в команді. Отриманий спільний досвід стає також джерелом мотивації для вивчення іноземних мов і залучення у волонтерську діяльність.
У 2015 році саме цей табір тривав у місті Книвзберзі (Данія), у 2016 р. – у м. Зюзель на півночі Німеччини. У 2017 році проект приймає українська сторона. Основною ідеєю його є спільна робота молоді країн-учасників із побудови човнів вікінгів, які згодом будуть використовуватись для сплавів річками України і не тільки. Раніше організатори у рамках дещо іншого проекту «Євро-вікінг» уже сплавлялись українськими річками Псьол, Десна та Дніпро, та цього року вперше відвідали Дністер.
Іноземні гості привезли з собою один готовий дракар (так свої човни називали вікінги). За більш ніж 10 років «Мунін» (назва корабля) побував вже у 16-ти країнах. Другий човен учасники табору доробляли вже безпосередньо на місці. Що цікаво: аби повністю його збудувати, знадобилося аж три роки, протягом яких команда періодично трудилась над його зведенням – кожного року по два тижні у новій країні. Проте, якщо будувати подібний човен «з нуля», знадобиться приблизно півроку постійної кропіткої роботи. Тож не дивно, що ставляться вони до своїх човнів з великою шаною та любов’ю і дають імена.
До слова, веслувати на цьому човні – не така вже легка робота! Пасажиромісткість судна – до 11 осіб, з них лише 4 веслярів та один керманич.
Нашій делегації вдалося проїхатися на дракарі і відчути на собі захопливу романтику мандрів на реконструйованому стародавньому човні. Також ми поспілкувалися з іноземними гостями-організаторами і розпитати про їх цілі, завдання та враження від України. Зустрів нас та був перекладачем очільник «Німецько-Української асоціації з молодіжної роботи» Володимир Фінгер.
Керівник проекту Крістоф Мюллер (голова організації «AlteSchule») розповідає, що вже більше 20 років займається цією справою. Спочатку реконструювали човни через власне захоплення, а згодом вирішили долучати до цього і молодь. Як розповідає німець, незвичні умови побуту та спільна мета допомагають виправляти характери складних підлітків, позитивно змінюючи їх поведінку.
«Мандри – це чудова можливість знайомитись з людьми та об’єднувати представників різних рас, націй, світогляду та віросповідань. Ми працюємо над тим, щоб самі різні люди знаходили порозуміння. Разом із молоддю ми хочемо захопити заволодіти Європою, але мирним шляхом, на човні. Цей човен – гарний приклад того, як можна мандрувати та пізнавати нове».
Живуть іноземні гості у невибагливих умовах – наметовому таборі та власноруч готують їжу. Зрештою, саме наближення до природних умов, за словами Крістофа, робить той чудодійний вплив на юні душі складних дітей. Особливо – відсутність сучасних гаджетів та смартфонів. За планом вони мають проходити водою до 50 км щодня! І якщо раптом через небажання співпрацювати та допомагати одного з членів команда вчасно не вийде та не встигне проплисти намічену відстань – усі можуть залишитися без вечері.
Зрештою головний результат проекту – повага, прийняття та дружба. І це виходить! Спілкування продовжується навіть після завершення табору.
Україна сподобалась гостям своїми мальовничими краєвидами та лагідною природою. За словами організатора, дітям тут усе незвично, адже українська культура дуже відрізняється. І навіть військовий конфлікт на сході нашої держави не зміг відлякати іноземних гостей від подорожі Україною.
Крістоф Мюллер багато розповідав про історію вікінгів та акцентував на тому, що вони також зробили вагомий внесок і в Українську спадщину. Історія народів тісно пов’язана, адже свого часу саме територією нашої держави проходив славнозвісний корабельний шлях «З варяг у греки», також долучилися скандинавські предки і до заснування та розбудови стародавнього Києва.
У нашій розмові торкнулися і теми чималих коштів для організації проекту. Як з’ясувалося, фінансування міжнародного освітнього табору здійснюється за рахунок коштів Євросоюзу, Федеративної республіки Германія та приватного німецького благодійного фонду.
Компактний табір гостей також вразив нас своєю мовною різноманітністю. Німці та данці – розмовляють хоч і спорідненими, проте різними мовами, і не завжди один одного розуміють. Саме тому між собою вони часто спілкуються англійською. Українські учасники проекту також двомовні (українська та російська), та частина з них розмовляє з закордонними друзями німецькою, інша – англійською. Загалом табір гуде одночасно 5-ма мовами, що не заважає його учасникам чудово розуміти один одного. Та й взагалі, посмішка і дружній погляд є саме тією універсальною мовою спілкування усіх націй в усі віки.
За час перебування табору у наших краях гостей очікувала досить насичена програма. У середу, 17 серпня, німці та данці вчилися готувати традиційну українську страву – вареники. Допомогти з підготовкою начиння зголосилася активістка Ірина Фурашова, яка заготовила декілька кілограмів картоплі та м’яса. Саме з цими продуктами закордонні гості опановували не надто легку для себе справу. Після декількох годин дружньої роботи в окріп полетіло 450 вареників! Як поділилися учасники дегустації – страва їм дуже сподобалась, особливо зажарочка зі шкварками, тож обіцяли повторювати процес приготування і у себе вдома. Також до процесу ліплення долучились представники відділу культури на чолі з керівником – Альоною Присакар.
Взагалі, якщо торкнутися гастрономічної теми, то новодністровських гостей приємно вразила гостинність населення. Час від часу хтось із місцевих приходив та пригощав вікінгів – то домашньою випічкою, то медом, то сметаною, а було ще й свіжовиловленою рибою, яку саму ж і почистив.
Увечері 18 серпня учасники табору зробили для усіх охочих день відкритих дверей – запрошуючи приєднатися до перегляду презентацій та відео. Саме для цього заходу працівники міської ради привезли на узбережжя обладнання – екран, проектор, ноутбук та колонки. На гостини до вікінгів завітало пару десятків гостей із Новодністровська та Ломачинців.
Проводила вечір координатор з української сторони – Вікторія Четверікова. Інформація подавалась трьома мовами: українською, німецькою та англійською. Мета відеопоказу – донести до суспільства думку про взаємоповагу та рівність між усіма людьми, незважаючи на їх колір шкіри чи вподобання. Учасники кіносеансу подивились декілька коротеньких роликів, деякі з яких були досить провокаційними, адже пропагували толерантність, до якої наше суспільство ще не готове. Також було цікаво переглянути відео про попередні експедиції та акції учасників табору, адже сам проект відбувається в Україні вже майже 10 років.
Субота 19 серпня, останній день перебування закордонної команди у Новодністровську, виявився багатим на події. Здійснилось те, над чим декілька десятків людей працювали понад три роки, – перший спуск щойно добудованого човна на воду!
Перший заплив був запланований на 14:00 і, наче підтверджуючи інформацію про славнозвісну німецьку пунктуальність, рівно о другій годині уся команда вишикувалась біля свого дітища.
Треба було бачити осяяні світлом та радістю обличчя цих людей! Неначе батьки, які, обійнявшись на сходинках школи, з гордістю та розгубленістю, не вірячи у те що цей час дійсно настав, схвильовано проводжають свою дитину на її перший урок у перший клас.
Човну, який уперше спускали на воду, дали ім’я Хугін. За древніми звичаями вікінгів перед виходом на воду човен освятили, промовивши ритуальні слова, які ось уже багато віків залишаються незмінними. Зробили це по черзі на різних мовах, щоб кожен член команди з трьох країн-учасниць зрозумів їх сенс – українською, німецькою та англійською. Одночасно з цим дівчина окроплювала човен алкогольним напоєм, що, напевно, є традиційним для усіх культур та народів.
І от довгоочікуваний момент настав: дракар підхопили на руки і він уперше на своєму віку торкнувся води – бурхливих хвиль Дністра! Відбувалося усе це на очах у здивованих відпочивальників міського пляжу.
Згодом одразу на двох човнах учасники міжнародного табору вирушили у міні-подорож на протилежний берег Дністра, де біля підніжжя Лисої гори мав відбутися турнір зі стрільби з луків та арбалетів.
Організував турнір Георгій Остафій, який є куратором міжнародного проекту зі сторони Новодністровської міської ради. Саме він домовився з кам’янець-подільськими зброярами та привіз їх до Новодністровська. Учасники змагань мали змогу навчитися стріляти з луків та арбалетів, а згодом і спробувати себе на влучність. Сама «Кам’янецька зброярня» займається організацією лучних турнірів та виготовленням середньовічної зброї. Було дуже цікаво послухати інформацію від майстра своєї справи Костянтина Шреєра, який захоплено розповідав про особливості побудови луків різних країн та особливості стрільби з них.
Турнір був проведений окремо для жінок та чоловіків, а усі призери отримали нагороду – грамоти та керамічних лицарів. Результати такі: жінки – І місце розділили Ірина Фурашова та Вікторія Четверікова, ІІІ посіла Вероніка Л., серед чоловіків: І місце – Кенан Холмберг (Данія), ІІ – ЛуісБартел (Германія), ІІІ – Володимир Фінгер (Україна).
Неочікуваним сюрпризом стала поява у самий розпал турніру середньовічних вікінгів у повному обмундируванні зі зброєю та скринями, які раптом спустились з Лисої гори. З’ясувалось, що дивовижні гості – це члени історичного клубу «Берсерк», які завітали з Чернівців, аби поспілкуватися з вікінгами за походженням. Вони організували для усіх присутніх показові бої та провели міні-турніри з середньовічної боротьби. До слова, двоє з берсерківців згодом вирушили на дракарах у сплав.
У неділю, 20 серпня, уся закордонна делегація виїхала до Кам’янця-Подільського, де місцевий гід провів їм екскурсію фортецею. Гостей вразила старовинна архітектура та краса середньовічного замку.
Далі у програмі сучасних вікінгів стартував сплав Дністром від селища Атаки до Новодністровська, що складає близько 200 км, на які вони заклали 4–5 днів. На цьому проект завершується та усі учасники роз’їжджаються до своїх міст до наступного року.
А тепер настав час висловити подяки людям, які доклали багато зусиль для реалізації цього проекту. Перш за все – міському голові Анатолію Болдашеву, з чиєї легкої руки було дано зелене світло для підготовки табору. Не можна не назвати представників апарату Новодністровської міської ради – Георгія Остафія та Ігоря Нажигу, які взяли на себе левову частку організаційних моментів. Також подяка – Миколі Козаку, Анатолію Білоткачу, Ганні Піжевській, Роману Шундрію, котрі на різних етапах сприяли підготовці проекту.
Подяка – комунальним підприємствам «Новодністровськийжитловик» (директору Наталії Цимбалюк) та «Ломачинецька вишнева», а також УТВК (директору Руслану Рудому) за дієву допомогу у організації табору – підвіз води, вивіз сміття, поточний ремонт об’єктів.
Окрема вдячність – людям та організаціям, які зробили фінансовий внесок для організації табору – відділу гуманітарної політики Новодністровської міської ради (начальнику Людмилі Пастушок), ТОВ «Будмонтажсервіс-1» (директору Олександру Гандзюку), ТОВ «Мехтрансбуд» (директору Василю Лутчаку), ТОВ «Променергобудсервіс» (директору Сергію Войтенко) та «АнтикорПлюс» (директору Ігорю Рачинському).
Побажаємо подальших успіхів усім, хто приєднався до Міжнародного освітнього табору! Чудово, що Новодністровська громада долучилась до загальноєвропейської історичної спадщини. А ми будемо очікувати подальших транскордонних проектів та заходів!
Ірина ШУНДРІЙ для «Нашої газети Новодністровськ-інфо»
